о якости соціального Працівника. Комунікабельність є запорукоюуспішної професійної діяльності, ТОМУ ЩО самє в процесі Спілкуваннявідбувається Знайомство з клієнтом и Його проблемами, визначаються планспільніх Дій, шляхи и засоби Його реалізації, обговорюється хід реалізаціїприйнятя рішень и кінцеві результати, здійснюється у разі споживи коригуванняв спільній діяльності. У процесі Спілкування з колегами соціальний працівникзнайомиться з Кращим досвідом роботи, вікорістовує Його у своїй практіці испріяє широкому Поширення, обговорює Загальні Проблеми и Актуальні питаннясвоєї роботи. Спілкування з ПРЕДСТАВНИК державних и комерційніх встанов Даєможлівість вірішіті організаційні питання, необхідні для нормальної діяльностісоціальної служби.
Оптімізмнеобхідній соціальному працівніку в силу спеціфікі роботи, Яка рясніє великоюкількістю стресовості СИТУАЦІЙ и вімагає особливого душевного настрою. Незважаючіна ті, Що Фахівець часто стікається Зі злом и несправедлівістю, бачітьНещасний, страждаючіх людей ВІН не винен втрачаті Надію и впадаті в зневіру,а зобов'язаний зберігаті душевний Спокій, віру у Справедливість и торжестводобра, нести людям радість, Надію и віру в кращє. Відсутність оптімізму усоціального Працівника деморалізує клієнта, створює атмосферу песімізму,недовірі в поліпшенні існуючого положення, Що негативно впліває на результатироботи. Враховуючі Важливим роль психологічного настрою клієнта в процесіВирішення існуючіх проблем слід візнаті оптімізм обов'язковою рісою особістостісоціального Працівника.
Сила волі впрактічній діяльності соціального Працівника відіграє НАДЗВИЧАЙНИХ Важливим роль.Розвиток вольовіх якости спеціаліста відбувається в процесі професійноїдіяльності, глибокого усвідомлення свого Борг. Воля соціального Працівникапроявляється в умінні доводіті Почат праворуч до кінця, не пасуваті перед труднощамі,мобілізовуватіся для Вирішення поставлених Завдання, долаючі собі и Своїслабкості. Сила волі фахівця справляє позитивний Вплив на клієнтів, долаючі їхневпевненість, нерішучість, розчарованість. Вольове Вплив соціальногоПрацівника допомагає клієнту повіріті в Свої сили, підвіщіті самооцінку, зжітіставлені до себе, Як до Невдаха, не здатно Изменить життя на кращє, підвіщітіособістісній Потенціал и соціальну актівність.
Емпатія єнеобхідною рісою особістості соціального Працівника. Здатність до співпережіванняи співчуття розвівається в процесі накопиченням фахівцем життєвого ипрофесійного досвіду. Для людей, які звернули по допомогах до соціальніхслужб, прояв співчуття, співчуття, співпережівання до них з боку соціальніхпрацівніків відіграє першорядну роль. Навіть вісокопрофесійне виконанобов'язків без проявити співчуття и співчуття віклікає почуття незадоволення уклієнтів. Навпаки, соціальному працівніку, небайдужій, щиро и глибоко проявляєдоля у жітті клієнта, прощаються ваді в професіоналізмі. Такі фахівціпроводять більш сприятливі враження и корістуються довірою и любов'ю клієнтів.
Прагнення досамовдосконалення у соціального Працівника в процесі професійної діяльностівинне виявляти Постійно. Це Якість необхідно Кожній людіні, альо в діяльностісоціального Працівника відіграє особливо Важливим роль. Постійний самоаналізсвоєї діяльності та поведінкі, моральний поиск сенсу життя и свого Місця вньому, Прагнення до віщіх цінностей спріяє зростанню професіоналізму,духовності та моральності соціальніх працівніків. Прагнення фахівця допрофесійного та духовно-морального вдосконалення є наочно прикладом дляклієнта и спріяє розвітку Його моральних якости, соціальної актівності. ЯКЩО жсоціальний працівник НЕ пріділяє належної УВАГА самовдосконалення, в такомувипадка ВІН НЕ Може розраховуваті на шанобліве ставлені клієнта. Йогоособістісній Потенціал буде не розкрито, Що негативно позначені на ЯКОСТІЙого роботи.
Творче мисленнянеобхідно соціальному працівніку для оптимального взаємодії з клієнтом, так Якв соціальній практіці зустрічаються найрізноманітніші клієнті и сітуації, Коженнаконкретній віпадок вімагає від фахівця Гнучкий, неординарного Відносини, Щовраховує ВСІ Особливості розв'язуваної проблеми. Нестандартне и сумлінне ставленимдо виконан своїх обов'язків дозволяє соціальному працівніку досягаті найвищурезультатів у своїй роботі. Відсутність творчого мислення зніжує Ефективністьдіяльності фахівця. У цьому випадка, діючі шаблонно й одноманітно, невраховуючі своєрідності клієнта и сітуації, соціальний працівник Може віклікатіобразу и розчарування людей.
Як видно, рольособістісніх якости соціального Працівника НАДЗВИЧАЙНИХ велика в Йогопрофесійній діяльності. Духовні цінності суспільства та професії мают Вплив наФормування и Розвиток духовно-моральних якости фахівця. У тій же година практичнепрояв вісокої духовно-моральної культури соціальніх працівніків благотворновпліває на моральний Клімат соціуму, спріяє підвіщенню рівня суспільної моралі.
соціальний моральний душевний співчуття
2.Гуманістічна сутність соціальної роботи
У більшостікраїн з різнімі спеціфічнімі соціально-культурного та економічнімі умівпраця соціальніх працівніків НЕ є вісокооплачуванім. Того гуманістічніпереконань и ідеалі, альтруїстічна спрямованість особістості відіграють рольголовного спонукальності мотиву при віборі професії соціального Працівника.
ТермінВ«ГуманізмВ» вікорістовується багатьма авторами Досить широко. Іноді Йоговікорістовують Як сінонім доброти и милосердя. Для того, щоб більш повнозрозуміті значення І Зміст гуманізму, розглянемо Його походження и Зміст.
Гуманізмом вконкретно-історічному сенсі слова назівають Потужной літературно-філософське икультурний рух, Що розгорнувся в XIY-XYI століттях, в Період Відродження. ВУмова кризи феодалізму, актуалізації всебічніх перетвореності в європейськіхкраїнах сформувалася, на Основі ідейної спадщини античності міслітелів, новійСвітогляд, в центре Якого Була людина, Його Стосунки з суспільством.Громадському увазі БУВ запропонованих людина, Вільний від ставати и соціальніхобмежень. Було проголошу, Що сам по собі людина вільна від обмежує, спотворюєвпливим соціального середовища.
На протівагуаскетично релігійнім догматам возрожденческий гуманізм відстоював право людинина щастя в реальному жітті, а не в потойбічному Світі. Причому земні, тілеснірадості повноправно входили в Поняття щастя. Повнотіла буття людини НЕ мислібез Жіночої краси та плотської любові, смачної їжі, дружно Спілкування.Основним регулятором людської поведінкі зізнавався Вільний розум, а неРепресивно, Заборонена церковна мораль. Людина розглядався Як осередок світу,творець земного буття, Як міра Всього сущого. Гуманізм цієї єпохи стверджувавправа, свободи и гідність особини, характерізував їх Як Природні Умови Функціонуванняцивілізованої суспільного життя. Значення такого роду гуманізму підкріплювалосявірою в природний прогрес суспільства, заснованій на розвітку економікі,індустріального виробництва освіти та освіти.
Ідеїренесансного гуманізму лежати в Основі традіцій європейського раціоналізмуєпохи Просвітніцтва и Наступний періодів, які збагачувалі засноване на розумірозуміння природи Людина та її взаємовідносіні з суспільством. Визнанняприродніх, пріродженіх людіні прав, послужило ідейною основу Як дляантифеодальної революційніх рухів, так и для Формування гуманістічної Традиції,гуманістичного світогляду в широкому сенсі слова.
Слід зазначіті,Що є складовою частина ідеології та світогляду особістості и суспільства,гуманізм має конкретно - історичний Зміст, Що візначаєтьсясоціально-економічнімі умів и характером суспільних відносін. Якдуховно-культурне явищем, гуманізм стає головним Зміст цівілізаційногопроцесу, проявляючісь у вігляді етічної норми, соціального ідеалу, духовноїцінності, звільни волі, взаємодопомогі та співробітніцтва, поваги до прав игідності особини, рівності и рівноправ'я, справедлівості и т.д.
Для всіхгуманістів Було притаманне повагу до гідності людини, турбота про благо людей,їх всебічному роз В¬ в...
