і загальним задумом, назвав своєї збірник і св.Макарій. Темою його "Добротолюбіє" стала аскетика і містичний досвіддревніх подвижників благочестя. Етимологічно це слово означає "Любовдо краси "," красотолюбіе ". Краса мається на увазі духовна,якої долучається християнин у результаті проходження повчанням Отців,зібраним у збірнику.
РЕДАГУВАННЯ І ВИДАННЯ ЗБІРНИКА
В1777-му році св. Макарій закінчив збирати матеріал для збірникааскетика-містичних творів стародавніх подвижників благочестя. Переписаніз різних кодексів тексти він звів в одну книгу і передав для редагуванняпреп. Никодима Святогорця (1749-1809). З преп. Никодимом св. Макарійпознайомився приблизно трьома роками раніше, коли жив у монастиріПресвятої Богородиці на острові Гідра. Св. Никодим, який був ще тодімирянином, спеціально приїжджав на острів, щоб познайомитися з Макарієм,будучи багато чув про його добродіяння і вченості. Вже тоді МиколаКаллівурцзіс, як звали в миру св. Никодима, який був молодший св. Макарія навісімнадцять років, справив на нього велике враження своєю вченістю,розважливістю і, головне, ревнощами до духовного життя. Духовні дарування,які проявилися в св. Никодиме дуже рано, разом з вченістю і неабиякимфілологічним даром, були саме тим, у чому мав потребу св. Макарій дляпідготовки до видання святоотецьких творів.
Пронеабиякі здібності св. Никодима залишилися свідоцтва його шкільнихспівучнів: "Він напам'ять знав те, що читав, не тільки з філософії,економіки, медицини, астрономії і військової справи, але і всіх поетів, істориків,давніх і нових, грецьких і латинських, також як і всі творіння Святих Отців.Йому було достатньо одного разу прочитати якусь книгу, щоб на все життя їїзапам'ятати. "За роки навчання він оволодів досконало латинською, італійськоюі французькою мовами.
Маючитакі передумови, а також вже в молодому віці опанувавши основами духовноїжиття, преп. Никодим приступив до співпраці зі св. Макарієм у виданнісвятоотецьких творів, і в першу чергу "Добротолюбіє".
Яквже було сказано, почалося це в співпраця в 1777-му році на Афоні. Про цеповідомляє, зокрема, біограф і друг преп. Никодима Святогорця ієромонахЄвфимій. За його відомостями, живучи на Афоні, в келії преп. Антонія в Каріях, св.Макарій запросив до себе Никодима Святогорця, який незадовго до цього, в1776-му році прийшов на Афон і був пострижений в малу схиму в монастирі св.Діонісія. Преп. Никодим, відгукнувшись на прохання св. Макарія, справив загальнередагування тексту, а також написав передмову і короткі житія кожного завторів, що увійшли до збірки. Примітно, що тексти не були переведені нарозмовна мова, як інші святоотецьких тексти, які видавали св.Макарій і св. Никодим, але залишені такими, якими вони були в оригіналі. Нарозмовній мові в кінці книги було поміщене тільки сім заключнихтекстів. На новогрецьку мову "Добротолюбіє" було перекладено лише всередині двадцятого сторіччя.
Разомз "Добротолюбіє" св. Макарієм і св. Никодимом тоді ж булипідготовлені дві інші книги. По-перше, так званий "Евергетін".Цей збірник був складений ще в одинадцятому столітті ченцем Павлом, засновникомі першим ігуменом Евергетідской обителі в Константинополі (†1054). І по-друге,"Про божественному і святому частому причастя". У цій книзірозвивалася апологія частого причащання святих Христових Таїнств.
Зпідготовленими таким чином книгами св. Макарій покинув Святу Гору. Вінвідправився спочатку на острів Хіос, а потім до Смірни. Тут він звернувся до своїхзнайомим і різним благодійникам з проханням пожертвувати гроші на виданняцих книг. Основну підтримку він знайшов у представника багатоїаристократичної сім'ї Маврокордато - Івана. Зібравши необхідну суму, вінвідіслав її, разом з рукописами книг, до Венеції.
В1782-му році тут і вийшло в світ перше видання "Добротолюбіє".Повністю книга мала наступну назву:
Добротолюбієсвященних трезвомудрцев, зібране з святих і богоносних отців наших, вякому, через діяльну і споглядальну моральну філософію, розумочищається, просвічується і вдосконалюється. Виправлене і тепер першимвиданням видане на кошти чесного і боголюбивий пана ІоаннаМаврокордато, на загальну користь православним. У Венеції, 1782. У Антонія Вортолі.Con Licenza de Superiori, e Privilegio
Фраза"Con Licenza de Superiori, e Privilegio" означає, що книга несуперечить католицьким віровченням і отримала відповідний дозвілцензури.
Великачастина тиражу "Добротолюбіє" відразу ж була розіслана по всьому сходу.Кілька примірників, проте, потрапило і в західні бібліотеки. ВидавціГрецької Патрології Миня, починаючи з 85-го тому, стали користуватися і"Добротолюбіє". Тим не менш, на Заході ця книга залишалася великоюрідкістю.
Слов'янський "Добротолюбіє"
Одинекземпляр "Добротолюбія" був відісланий преп. Паїсій Величковський. Йоговін отримав, швидше за все, від самого св. Макарія. На ньому він власноручзробив напис по-грецьки. Через деякий час більша частина книги булапереведена преп. Паїсієм і його учнями на слов'янську мову.
Ініціаторомвидання слов'янського перекладу виступив митрополит Санкт-Петербурзький Гавриїл(Петров). Будучи сам "суворим постником, молитовником і аскетом, і нетільки в задумі, але і в житті ", як охарактеризував його о. ГеоргійФлоровський, він побачив важливість поширення цієї книги в Росії. СтарецьПаїсій, однак, мав побоювання щодо доцільності її видання. Вінпобоювався, "щоб люди самовпевнені не стали хибно тлумачитищо міститься в ній (книзі) святе вчення і, займаючись нею самочинно, безналежного керівництва і порядку, не впали б у зарозумілість і принадність, і тимне подали б приводу до приниження святині ". Тим не менше, митрополитуГавриїлу все ж вдалося переконати старця Паїсія видати книгу. Таким чином, в1791-му році учень преп. Паїсія - чернець Афанасій - привіз до Санкт-Петербургагрецьке видання книги та її слов'янський переклад.
Отримавшипереклад, митрополит Гавриїл віддав його на правку. Спочатку він був перевіренийзнавцями грецької мови з Олександро-Невської Академії, а потім відданий дляперегляду та виправлення викладачеві грецької мови в Троїце-СергієвійЛаврі Якову Дмитровичу Нікольському, який став згодом протопресвітеромМосковського Успенського собору. Перевірений і виправлений текст"Добротолюбія" був відданий до друку в Синодальну друкарню в Москві івийшов у світ в 1793-му році - через одинадцять років після грецького видання.
Другевидання слов'янського "Добротолюбіє" вийшло в 1822-му, а третє - у1832-му році. Обидва видання були здійснені стараннями святителя ФіларетаМосковського. Переклад "Добротолюбія" на розмовну російську мову бувздійснений свт. Феофаном Затворником. Це був радше переказ, ніж переклад, таі той вибірковий. Він був виданий в 1877-му році.
РОЗВИТОК "ФІЛОКАЛІЗМА"
МитрополитГавриїл, наполягаючи на необхідності якнайшвидшого видання "Добротолюбіє"на слов'янській мові, був правий - в цій книзі потребувала як Російська Церква, такі російське суспільство в цілому. "Добротолюбіє" сприялопоширенню ісіхастской традиції у багатьох монастирях Росії. Так,відомо, наприклад, що преп. Серафим Саровський не тільки сам постійно читав"Добротолюбіє", але і своїм відвідувачам рекомендував вивчати цюкнигу. Найбільшою мірою, однак, вплив "Добротолюбіє" позначилосяна розвитку традиції Оптинського старчества. Цією традицією, як відомо, була заплідненаі значна частина російської культури. Одним словом, "в ... століття душевноїроздвоєності і розірваності проповідь духовного збирання і цілісностіотримала особливу значущість. Видання словено-російської Добротолюбія булоподією не тільки в історії російського чернецтва, але й в історії російськоїкультури взагалі. Це був зсув і поштовх ... "
Ненастільки успішно складалася доля "Добротолюбіє" у Греції. Незабаромпісля виходу книги в світ в 1782-му році, в Греції відбулася визвольнареволюція (1821 р.), яка разом з політичною свободою принесла грецькомународу духовне рабство. Після вбивства першого пр...
