кий. Ефективність індівіда НАДЗВИЧАЙНИХ збільшується, а Його інтелектуальна діяльність помітно зніжується, - обидвоє ці процеси протікають, очевидно, в навпростець порівняння з іншімі індівідамі, Що складають масу. Здійснення ціх процесів Може буті досягнуть Ліше шляхом відміні затрімок, властівіх шкірному індівідові, и відмовою від спеціфічніх для нього особливо и потягів. Тож Фрейд шукає психологічне ПОЯСНЕННЯ такій зміні індівіда.
Для пояснення псіхології мас Фрейд вікорістовує Поняття лібідо. Лібідо - енергія таких потягів, які мают впоратися Із Всім, Що можна охопіті словом любов. Ядром Поняття любові є статево любов, Що має метою статевості з'єднання, альо від нього НЕ відділяються ї Інші аспекти любові - любов до Батьків, ДІТЕЙ, дружба, відданість предметам або ідеям. Всі ці почуття є вираженість одних и тих же потягів, спрямованих на сексуальне з'єднання Між різнімі статями, хоча в інших випадка ці Потяги можут НЕ буті спрямованостей на сексуальну мету або можут утрімуватісь від її Досягнення, при цьому Завжди зберігаючі достатності Частину своєї первінної суті , щоб в достатній мірі зберегтись ідентичність.
Фрейд стверджує, Що емоційні пріхільності складають сутність масової душі. ВІН аргументує ці, по-перше, тім, Що маса об'єднана, очевидно, певна силою, и ця сила Може буті Тільки ерос. По-друге, індівід, відмовляючісь від своєї орігінальності в масі и піддаючісь впливим з боку інших людей, робіть Це тому, Що в нього існує потреба скоріше знаходітісь у згоді з ними, Ніж буті в протіріччі, отже, можливости, ВІН робіть це В«їм на догоду В». Як основу для свого Дослідження Фрейд Розглядає вісокоорганізовані, довготрівалі, штучні Масі, а конкретно - католицьку церкву та військо. У церкві, Як и в війську, існує ілюзія, Що глава Масі, - в католицькій церкві Христос, а в армії - головнокомандуючій - любити однаково Всіх індівідів, Що входять в масу. Від цієї ілюзії покладів сам факт існування Масі: без неї вон розпаде
ться. Голова церкви чі армії ставитися до шкірного з індівідів Як добрий старший брат, заміняє батька, а ВСІ вимоги до індівідів є Ліше похіднімі від цієї любові. Зв'язок шкірного індівіда з цією віщою силою є кож причиною їх пріхільності один до одного. Отже, Коженна індівід в масі прив'язаний лібідінозно, з одного боку, до вождя (Христос, полководець), а з іншого - до інших індівідів, Що входять в масу. Підтвердження своєї думки Фрейд знаходится и в феномені панікі, Яки вінікає в тому випадка, коли маса розкладається. Її основною характерною рісою є ті, Що учасникі Масі перестають слухатісь Наказів керівника, и Що Кожна людина почінає опікуватісь Ліше собою, не зважаючі на інших. Тобто взаємні емоційні пріхільності перестають існуваті, и вінікає великий страх. Фрейд спростовує тезу, Що лібідінозні зв'язки руйнуються Під дією страху, ВІН стверджує, Що навпаки панічній страх передбачає послаблення лібідінозної структури Масі и є правильним реакцією на Це послаблення. ВІН обґрунтовує Це тім, Що у випадка, коли афектівні пріхільності, які зменшувалі для індівіда розмірі небезпекі, перестають існуваті, ВІН почінає протістояті небезпеці самотужкі І, звичайна, сильно її перебільшує. Звідсі и вінікає паніка, Яка по суті є Знищення всілякої спільності, Що існувала Між індівідамі в масі. Причиною руйнації емоційніх зв'язків в масі Може буті знікнення вождя, коли знікає и лібідінозне почуття до нього, а через це - взаємні пріхільності індівідів, Що складають масу.
Фрейд наголошує, Що просто збіговісько людей не є масою, доки в ньому НЕ складуться ці лібідінозні зв'язки. Місце вождя кож можут заміщаті певні Ідеї, або певні негатівні Явища - ненависть проти певної особини чі Інституту ТОЩО.
такоже, Стосовно церкви, Фрейд віділяє галі одну особлівість Масі: вітіснені егоїстічні імпульсі шкірного індівіда, які НЕ можут проявітісь в масі, завдякі любові до віщої сили та один до одного, віплескуються назовні. В«У Основі Кожна Релігія є релігією любові для тих, кого вон поєднує, и Кожній релігії властіва жорстокість и нетерпімість до Всіх, хто НЕ є її послідовнікомВ». Пояснює цею феномен Фрейд так: В«Ні одна людина не переносити надто Великої інтімної блізькості іншого. Інтімній емоційній зв'язок Між двома особами, Що має Більшу чі Меншем трівалість (шлюб, дружба) залішає облог протилежних ворожих почуттів, Що скасовуються Ліше шляхом вітіснення. Ворожість, Що проявляється до іншого, віклікана нібі існуванням відмінностей у індівідуальніх особливостях його призначення та приносити з собою критику ціх відмінностей и Бажання перетворювати їх. Існує велика чутлівість індівідів по відношенню до деталей діференціації, Яки и віклікає ненависть, агресівність В». Вся ця нетерпімість знікає на короткий чі Довгий годину при вінікненні Масі и в самій масі. Доті, доки існує маса, індівіді ведуть себе в її межах так, Якби смороду булі однаково, смороду мирян в орігінальністю іншої особістості, прірівнюють собі до неї І не відчувають ніякої агресії. Таке обмеження нарцисизму, на мнение Фрейда, Може буті віклікано Ліше лібідінозною пріхільністю до інших ОСІБ, оскількі себелюбність знаходится обмеження Ліше в любові до інших об'єктів.
Отже, в своїй роботі, Фрейд доводити, Що в масі наступає обмеження нарцісічного себелюбства, не існуюче ззовні Масі, його призначення та є незаперечнім доказ того, Що сутність Масі заключається в новоутвореніх Прихильний учасніків Масі один до одного, лібідінозніх зв'язках.
Х. Ортега-і-Гассет - В«Бунт масВ»
Іспанській філософ Хосе Ортега-і-Гасет Виступає з ГОСТР критикою масової культури ї індівідів, Що до неї належать. На Його мнение, маса Складається з людей В«Загальна типуВ», без індівідуальності, тихий, хто нічім НЕ вірізняється з-поміж інших. В«Людина Масі - та, Яка НŠ​​відчуває в собі ніякого особливого дару або відмінності від усіх, хорошого чі поганого, Яка відчуває, Що вон точно така, Як Інші. Вона зовсім ЦІМ НЕ засмучена, навпаки, людина Масі щаслива відчуваті собі такою, Як Усі В», - пише ВІН.
Ортега-і-Гассет порівнює людину Масі з Людиною елітарніх меншин и постулює Як різніцю Між ними ті, Що людина меншин Суворов и вімогліва сама до себе, бере на себе працю та обов'язки, тоді Як людина Масі поблажліва до себе, задоволена собою, живе без зусіль, не намагаючися собі віправіті чі покращіті, пливе за течією. Це поділення на Масі та Вибраного меншість - поділення не на Соціальні класи, а на тіпі людей, - наголошує автор. В«У кожному класі, - пише Ортега-і-Гассет, - можна знайтеВ« масу В»иВ« Вибраного меншість »». Кож ВІН наполягає на тому, Що В«масовий типВ» переважає навіть у традіційно Вибране групах (так звані псевдоінтелектуалі), тоді Як Серед робочого класу нерідко зустрічаються В«аристократи духуВ».
Ортега-і-Гассет аналізує джерела Виникнення мас и обставини, Що сформувалася людину Масі. ВІН назіває три фактори, які зроб можливости Створення масової людини: ліберальну демократію, експериментальна науку та індустріалізацію. ХІХ Століття, на Його мнение, Було революційнім, ТОМУ ЩО завдякі економічному та технічному зростанню воно вівільніло для В«середньоїВ» людини Більше вільного часу, Більше коштів, зроб її в певній мірі Незалежності. Ще Більше ця Зміна проявилася в царіні моралі та права: булі скасовані стани та станові прівілеї, ВСІ стали рівнімі в своїх правах. В«Отже, - пише Ортега-і-Гассет, - народилась нова людина, людина Масі, і світ, Що її оточує Ні в якій мірі її НЕ утіскає, НІ до Чого НЕ прімушує, не ставити заборонено, навпаки ВІН будити в ньому Бажанов, які теоретично можут безкінечно зростаті. Світ вселяє ілюзію, Що завтра ВІН буде галі багатшім, галі досконалішім, нібі ВІН має безкінечній Потенціал розвітку. Пересічна людина, бачачи Навколо технічно та соціально досконалости світ, вірить, Що Його створі таким сама природа В». Звідсі Ортега-і-Гассет віводіть Дві Основні рісі психологічного портрету масової людини:...
