|
|
Коротка життя Сільвера і небагато встиг він зробити, але його доля тісно пов'язана з революцією 1848 року. Ральф Фокс в X розділі книги В«Роман і народВ» (В«Живий людинаВ») писав, що романи, в які входить тема революції, можуть довести В«своє право на існування лише своєю здатністю створити художній образ революціонера, як тип, і як індивідуального людини ... До досі, треба зізнатися, нам це не вдалося. У романах про революцію найменш правдоподібним... |
|
|
Кабельники С.А. Сміх у Пушкіна стає найважливішим засобом відмежування істинного від помилкового і, тим самим, включається в сферу художньої істини, а соприродность її з добром і красою, яку передбачає поняття В«ідеалуВ», зумовлює світлий і гуманний характер цього сміху. Пушкінський сміх - це сміх в ім'я утвердження ідеалу справжніх людських відносин і справжніх життєвих цінностей. Ось чому у творчості зрілого Пушкіна він нерідко виявляєтьс... |
|
|
Піскунова С. І. Питання про хронотопіческой співвіднесеності В«Дон КіхотаВ» з річним святковим циклом знову виник в дослідженні Л.А.Мурільо В«Золотий диск. Конфігурація часу в В«Дон КіхотіВ» [v]. Спробувавши відновити вельми плутану хронологію розвитку дії в обох частинах роману, Л.А.Мурільо приходить до висновку, що час першої частини, обмежене липнем-серпнем, вибудувано лінійно, а час другої рухається по колу [vi]: початковою точкою цього... |
|
|
Творчості Еміля Золя притаманний характерний для реалізму другої половини XIX століття інтерес до вивчення глибинних психічних процесів, складних асоціативних, зв'язків, що виникають в людській свідомості. У В«Кар'єрі РугонВ» знайдено вирішення важливих психологічних і художніх проблем на рівні незрівнянно вищому, ніж у В«Терезі РакенВ». З прекрасною простотою і людяністю вирішив Золя складну художню задачу органічного злиття декількох часови... |
|
|
Кабельники С.А. В прагненні визначити своєрідність художнього світу Чехова дослідники не раз вдавалися до філософських паралелей. Це тим більше виправдано, що в творчості письменника зрілого періоду виразно відчувається філософська, гносеологічна проблематика. Одна з таких напрошуються і вже проаналізованих паралелей - це антіраціоналізм Льва Шестова. На думку А. Д. Степанова, в чеховському творчості Шестов В«знаходить обидва основ... |
|
|
В«Навколо МісяцяВ», В«Двадцять тисяч льє під водою В»,В« Плаваючий місто В»,В« Пригоди трьох росіян і трьох англійців у Південній Африці В»,В« Навколо світу в вісімдесят днів В»,В« В країні хутр В», В«Таємничий острівВ» - ці романи стоять ще на початку списку В«Незвичайних подорожей В». А скільки їх попереду! .. Читачі ледве встигали закінчити черговий роман Жюля Верна, як уже з'являвся наступний. Після виходу у світ його книги відразу ж пе... |
|
|
Нікітін О.В. Передмова і підготовка тексту О. В. Нікітіна Робота Г. О. Винокура була видана вперше у вигляді невеличкої брошури в 1942 р. і з тих пір не перевидавалася. Створюючи образ поета, вчений перебував під враженням страшних подій Великої Вітчизняної війни, тому тональність його роботи і її спрямованість очевидні. Але для нас, нинішніх читачів і дослідників, перш все важливо те, що образ Пушкіна невідривний від Росії і в важ... |
|
|
Ранчін А. М. А. А. Морозовим вже досить давно була висловлена ​​думка про приналежність творів Авакума (перш за все, його Житія) до літератури бароко (Морозов А. А. Проблема бароко в російській літературі XVII - початку XVIII в. (Стан питання і завдання вивчення)// Російська література. 1962. № 3). У самому справі, у Авакума (особливо в Житії) зустрічаються, як ніби, риси барокової словесності. Такі, наприклад, полістілістіч... |
|
|
Коли я писала вірші, я жила тими ритмами, які звучали в героїчній історії моєї країни. А. Ахматова Хто, як не поет, відчуває швидкоплинність часу? Ганна Андріївна Ахматова своєї чуйною душею і незвичайною інтуїцією відчувала час майже матеріально. Спочатку біг його, плавний і розмірений, пізніше сприймається нею як настановами лавина, що змітає все на своєму шляху. Що війни, що чума? - Кінець їм видно швидкий. Їм ... |
|
|
Ранчін А. М. Історик П.М. Біціллі, який досліджував середньовічну історіографію та істоіософію Заходу, помітив в них панування "переконання у вічній повторюваності історичних подій, так що по суті одне і те ж завжди поновлюється, і цим досягається повна "Гармонія" між великими історичними періодами "(Біціллі П.М. Елементи середньовічної культури. СПб., 1995. С. 166). Це спостереження в повній мірі справедливо і для давньоруського літописа... |
|
|
|
|